Заводи OSTCHEM у I кварталі виготовили 520,6 тис. т міндобрив

Лідером за виробництвом є аміачна селітра – 246 тис. т

Азотний холдинг OSTCHEM (входить у Group DF) за підсумками першого кварталу 2024 року збільшив виробництво мінеральних добрив на 1% у порівнянні з аналогічним періодом 2023 року – до 520, 6 тис. т.

Черкаський «Азот» у січні-березні поточного року виготовив 404,3 тис. т, а «Рівнеазот» – 128 тис. т.

Структура виробництва залишається досить стабільною. Лідером є аміачна селітра – у першому кварталі поточного року виготовлено 246 тис. т цієї продукції. Друге місце посідає КАС – у січні-березні вироблено 123,8 тис. т, третє – карбамід (123,5 тис. т).

У першому кварталі порівняно з аналогічним періодом 2023-го дещо зріс обсяг виробництва ІАС, склавши 15,8 тис. т. У січні-березні також було вироблено 9,08 тис. т аміаку.

Як зауважують в компанії, OSTCHEM котрий рік поспіль забезпечує стовідсоткове виконання зобов’язань у період весняної посівної. Проте у 2024 році посилився негативний галузевий тренд – імпорт добрив значно перевищив вітчизняне виробництво.

За словами Олега Арестархов, керівника департаменту корпоративних комунікацій Group DF, якщо порівняти виробничі результати OSTCHEM за 1 квартал 2024 року з аналогічним періодом минулого року, то зростання виробництва вже фактично зупинилося.

«Причина: український ринок завалений імпортними добривами. У першому кварталі 2024 року імпорт становив 701,2 тис. т, на 35% перевищивши вітчизняне виробництво. Імпорт продовжує вбивати вітчизняне виробництво, вже чотири виробники добрив зупинено – це ОПЗ, «Дніпроазот», «Рівнеазот» та «Сумихімпром», – підкреслив Арестархов.

Українські виробники продовжують втрачати позиції на українському ринку у більшості сегментів добрив, крім КАС. У першу чергу це стосується карбаміду. Як зауважив Олег Арестрахов, у першому кварталі поточного року Україна виробила 123,5 тис. т цієї продукції, а імпорт у зазначений період становив 181 тис. т.

«88% всього імпортного карбаміду було завезено з Азербайджану та Туркменістану – держав, дружніх до РФ. Свої позиції, як найсильнішого імпортера добрив в Україну, сьогодні також нарощує Польща. Польща сьогодні завалена дешевими російськими та білоруськими добривами, вони не потрапили під санкції ЄС. Весь надлишок добрив із польського ринку вони перенаправляють в Україну», – пояснив керівник департаменту корпоративних комунікацій Group DF.

У 2023 році Польща імпортувала на свою територію 1,016 млн т карбаміду, 34% від цього обсягу склала продукція із РФ (345 тис. т), зазначають у компанії. Водночас на українському ринку Польща в першому кварталі 2024 року вже стала безумовним лідером серед імпортерів за такими видами добрив, як аміачна селітра, нітрат сульфату амонію, КАС, NPK.

Представник Group DF підкреслив нагальну потребу практичних кроків щодо зменшення імпорту та реального захисту українського виробника добрив. Він наголосив, що Спілка хіміків України адресувала уряду конкретні пропозиції, які можуть захистити вітчизняний ринок та дозволять уникнути падіння хімічної галузі у 2024 році.

Нагадаємо, що заводи OSTCHEM у 2023 році збільшили виробництво міндобрив на 19,5% р./р. Черкаський «Азот» за минулий рік виробив 1,56 млн т мінеральних добрив, що на 39,6% більше р./р., а «Рівнеазот» – 528 тис. т (-10,8% р./р.).

OSTCHEM – азотний холдинг Group DF, який об’єднує найбільших виробників мінеральних добрив в Україні. До нього входить «Рівнеазот», Черкаський «Азот», а також «Сєвєродонецький «Азот» та «Стирол» (не працюють і перебувають на окупованих територіях).

Туреччина в березні збільшила виробництво сталі на 29% м./м.

За місяць турецькі металурги виробили 3,2 млн т сталі

Металургійні підприємства Туреччини за підсумками березня 2024 року збільшили виробництво сталі на 28,9% у порівнянні з попереднім місяцем – до 3,2 млн т. Країна посіла 8-ме місце в глобальному рейтингу країн-виробників сталі (71) World Steel Association.

Порівняно з березнем 2023 року виробництво сталі в Туреччині скоротилось на 15,2%.

Протягом січня-березня 2024 року турецькі металурги збільшили виробництво сталі на 28,4% у порівнянні з аналогічним періодом 2023-го – до 9,53 млн т. Середньомісячне виробництво сталі за квартал становило 3,18 млн т порівняно з 2,47 млн т роком раніше.

Зазначимо, у 2023 році Туреччина зменшила виробництво сталі на 4% у порівнянні з 2022 роком – до 33,7 млн т, а у 2022-му –  на 12,9% р./р., до 35,1 млн т.  Зниження виробництва сталі в країні у 2022-2023 рр. пов’язане з макроекономічною нестабільністю, яка призвела до високої невизначеності на внутрішньому ринку.

В Туреччині розташовано 30 металургійних підприємств, зокрема 4 – доменного типу, та 26 – електродугового. Їх річна потужність з виплавки сталі оцінюється в близько 60 млн т. Тобто у 2023 році використання потужностей було на рівні 58,5%.

Аналітики очікують поліпшення показників на турецькому ринку сталі цього року, чому сприятиме глобальне зростання попиту на сталь, зниження відсоткових ставок у світі тощо. У своєму звіті за жовтень-2023 асоціація Worldsteel прогнозує зростання металоспоживання в Туреччині у 2024 році на 5% – до 40,6 млн т.

Асоціація TCUD прогнозує, що внутрішній попит на сталь зростатиме у 2024 році, підтримуючи інвестиції та нові потужності, запущені в другій половині 2023 року.

Загалом турецькі виробники Kardemir, Yıldız, Colakoglu Metalurji, Hasçelik запланували багатомільйонні інвестиції в нові виробничі потужності на 2024-й і наступні роки.

Турецькі компанії через складнощі з експортом хочуть нарощувати виробництво продукції більш високого переділу для внутрішніх потреб.

Сталеливарна промисловість Швейцарії переживає кризу

Металургійні підприємства країни стикаються із фінансовими проблемами

Швейцарська сталеливарна промисловість стикається з серйозною кризою і значними фінансовими проблемами. Про це повідомляє Swissinfo із посиланням на розслідування громадського телебачення RTS.

Компанія Stahl Gerlafingen, яка виробляє арматурну сталь та профілі, нещодавно оголосила про закриття однієї з двох виробничих ліній у кантоні Золотурн, що поставило під загрозу близько сотні робочих місць.

Ситуацію погіршує зростання цін на енергоносії. Інший представник галузі, швейцарський металургійний завод Swiss Steel Group у кантоні Люцерн, на якому працює 10 тис. робітників, стикається зі схожими проблемами. Зокрема, виробник сталі прагне влити €300 млн як нове фінансування.

За даними галузевої асоціації Swissmem, цей спад спричинений кількома факторами. Заступник директора Swissmem Жан-Філіп Коль пояснює, що на відміну від Швейцарії, інші країни надали підтримку своїм металургійним заводам під час різкого зростання цін на енергоносії. Окрім того, ЄС та США частково закривають свої ринки сталі, що ускладнює постачання для швейцарських компаній. У останні два роки проблема у галузі поглибилась через сильний франк.

Попри визнання важливості швейцарської металургійної промисловості, влада не вважає доцільною фінансову підтримку галузі. Державний секретаріат з економічних питань відповів RTS, що такі заходи є дорогими та не забезпечують довгострокової конкурентоспроможності.

Водночас у січні поточного року Swiss Steel Group спростовувала повідомлення про те, що металургійний завод перебуває у скрутному фінансовому становищі, і що уряд кантону Люцерн та одна з основних зацікавлених сторін розглядають можливість підтримки. У компанії заявляли, що її фінансування забезпечено, і повторили свої плани реструктуризації, які передбачають виділення активів, які група вважає непрофільними.

Нагадаємо, що Єврокомісія восени минулого року схвалила придбання французькою Jacquet Metal Service шести дочірніх компаній німецької Schmolz+Bickenbach, яка є частиною Swiss Steel. Угода про продаж була укладена у лютому 2023-го. Вона стосується центрів із реалізації сталевої продукції в Чехії, Естонії, Угорщині, Латвії, Польщі та Словаччині.