Аргентина скасувала експортні мита на сталь та алюміній до кінця року

Рішення застосовуватимуть до експорту у країни, які мають високі тарифи на імпорт цих товарів

Уряд Аргентини тимчасово, до кінця поточного року, скасував експортні мита на алюміній, сталь та їх похідні. Про це повідомляє Valor Econômico.

Зняття мита набуло чинності 9 жовтня, та охоплюватиме постачання, здійснені з цієї дати. Воно застосовуватиметься до тих металів, які експортуються до країн, які на той момент застосовували імпортний тариф для таких товарів у щонайменше 45%.

Захід залишатиметься чинним до 31 грудня 2025-го або доки країни, які беруть участь у поточних торгівельних переговорах, не знизять свої тарифи нижче 45%, залежно від того, що настане раніше.

Згідно з офіційною інформацією, рішення є відповіддю уряду країни на практику різних країн, які через запровадження значних імпортних тарифів обмежили доступ алюмінієвої та сталевої продукції до міжнародної торгівлі, що безпосередньо впливає на конкурентоспроможність аргентинського експорту.

Це рішення також відображає намір Аргентини зробити свою торгову політику більш відкритою.

Нагадаємо, що уряд Південної Кореї представить нову програму експортних гарантій для сталеливарної промисловості на тлі тарифів США. Захід має забезпечити фінансову підтримку у розмірі приблизно 400 млрд вон ($290 млн). Уряд, виробники сталі, фінансові установи та кредитори працюватимуть разом над створенням гарантованої схеми для зміцнення ланцюгів постачань сталеливарної промисловості

Вартість залізничних перевезень руди в Україні перевищила тарифи ЄС

Доставка руди територією України перевищує тарифи на аналогічні маршрути у Польщі та Словаччині

Вартість залізничних перевезень залізної руди територією України виявилася вищою, ніж по аналогічних маршрутах у країнах Євросоюзу. Про це заявив президент ОП «Укрметалургпром» Олександр Каленков під час дискусії «Тарифи на залізничні перевезення в 2025-2026 рр.: де баланс між можливостями клієнтів і потребами перевізника», організованої ЦТС.

Для підтвердження своїх слів Каленков надав фактичні розрахунки вартості перевезень залізної руди як в Україні, так і в ЄС. Дані були отримані від операторів залізничних перевезень, зокрема польської RTS Cargo та словацької BUDAMAR LOGISTICS.

Згідно з розрахунками, транспортування руди у вагоні ЦТЛ «Укрзалізниці» на відстань близько 800 км до польського кордону обходиться у $13,9/т. Для порівняння, перевезення такої ж відстані територією Польщі вагонами RTS Cargo до порту Гданськ коштує $12,3/т.

Ще більш відчутною є різниця на маршруті через Словаччину. Доставка у вагоні ЦТЛ УЗ на 950 км до кордону з цією країною коштує $16,5/т, тоді як перевезення руди територією Словаччини та Польщі до Гданська вагонами BUDAMAR LOGISTICS – лише $10,1/т.

Усі суми включають повний комплекс витрат. Для ЄС це оплата локомотивної й вагонної складової плюс інфраструктурні збори, а України – залізничний тариф і плату за користування вагоном ЦТЛ.

Таким чином, після різкого підвищення ставок у 2022 році українські тарифи не лише не стали конкурентними, а й перевищили європейські. Це ставить під сумнів привабливість транзитних маршрутів через Україну та створює додаткові ризики для експорту залізної руди в умовах жорсткої конкуренції на світових ринках.

Нагадаємо, за словами гендиректора «Каметсталі» Олександра Третьякова, для ГМК України абсолютно неприйнятне підвищення тарифів держмонополій. Зокрема, зростання залізничних тарифів та тарифів на передачу та диспетчеризацію електроенергії в умовах несприятливої кон’юнктури світового ринку може призвести до критичного зниження конкурентоспроможності українських металургів.

Неконтрольований ринок брухту стає викликом для великих інвестпроєктів у ЄС

Вільна торгівля металобрухту загрожує доступності сировини на ринку та планам декарбонізації металургії

Європейська металургія рухається до масштабної трансформації. Від 2030 року ЄС скасує пільги на викиди СО2, і виробництво сталі у доменних печах стане економічно нерентабельним. Альтернативою мають стати електродугові печі (EAF), що працюють переважно на металобрухті. Це головний ризик, оскільки ринок брухту у Європі залишається сегментованим і фактично неконтрольованим, зазначає ilPost.

Попит на сировину зростає швидше, ніж пропозиція. В Італії, де наразі працюють 34 електродугові печі, щорічна потреба у брухті сягає 19 млн т, з яких третина покривається імпортом. За оцінками Federacciai, у найближчі роки дефіцит лише посилюватиметься. Ситуацію ускладнює неоднозначна позиція ЄС, яка одночасно просуває декарбонізацію і дозволяє експорт значних обсяги брухту. У 2023 році з блоку було вивезено майже 19 млн т сировини, головним чином до Туреччини, Індії та Єгипту.

На тлі цих процесів стартують масштабні інвестпроєкти. Один із найбільших – Metinvest Adria, спільне підприємство групи «Метінвест» та італійської Danieli. В італійському Пйомбіно планується будівництво заводу з EAF потужністю 2,7 млн т сталі на рік й інвестиціями в €2,5 млрд. Уряд Італії підтримує ініціативу, розглядаючи її як стратегічний крок до «зеленої» металургії.

Нестача сировини вже відображається у цінах. Зокрема, на Лондонській біржі металів котирування брухту зросли до $350/т, а ф’ючерси прогнозують подальше підвищення до $380/т у 2026 році.

Експерти наголошують, що без впорядкування ринку та контролю за експортом реалізація великих «зелених» проєктів може зіткнутися з труднощами. Це створює ризики для всієї стратегії декарбонізації європейської металургії.

Нагадаємо, у І півріччі 2025 року Євросоюз скоротив експорт брухту чорних металів до третіх країн на 0,9% у порівнянні з аналогічним періодом 2024 року – до 8,11 млн т. Близько 70% від загального обсягу експорту спрямовано до Туреччини – 5,57 млн т (+15,3% р./р.). Серед найбільших експортерів брухту: Нідерланди – 1,88 млн т (+43% р./р.), Бельгія – 1,23 млн т (-4,4% р./р.), та Польща – 630,67 тис. т (+8,6% р./р.).