Європарламент просуватиме пропозицію щодо заборони російської сталі – Politico

Ця позиція може ускладнити переговори європейських інституцій щодо нових захисних заходів стосовно сталі

Спроба Європарламенту додати заборону на російську сталь до нових захисних заходів ЄС ускладнить ситуацію з переговорами між європейськими інституціями, повідомляє Politico.

Доповнивши пропозицію щодо перегляду захисних заходів у січні поточного року, депутати Європарламенту сподіваються зупинити експорт російської сталі, тоді як деякі попередні санкційні спроби зазнали невдачі – такий крок вимагав би одностайної підтримки 27 країн – членів блоку.

Санкції проти РФ заблокували ввезення до ЄС більшості сталевих виробів, особливо найбільш базових. До блоку все ще дозволене постачання напівфабрикатів, оскільки Бельгія, Чехія та Італія попросили залишити їх доступними для підприємств, які, за їхніми аргументами, не мають альтернативних джерел.

Найбільший російський виробник сталі НЛМК має активи з виробництва листового прокату у Бельгії, Данії та Італії. Конгломерат Evraz до недавнього часу володів чеською Vitkovice Steel, проте у 2025 році її продали Jindal Steel International – індійський покупець завершив придбання 100% акцій торік у січні.

Євродепутат Карін Карлсбро, яка є головним переговорником Європарламенту, сподівається, що три інституції ЄС зможуть розпочати переговори до 24 лютого – четвертої річниці повномасштабного вторгнення РФ в Україну. Залишається лише 4 місяці для досягнення домовленості (до закінчення терміну дії чинних європейських захисних заходів щодо сталі). Втім, графік ще не визначено.

У жовтні минулого року ЄК запропонувала майже вдвічі скоротити безмитні квоти на імпорт сталі та подвоїти тарифи на обсяги понад них до 50%. Ні оригінальна пропозиція Єврокомісії, ні проєкт Європейської ради не містять заборони на ввезення металопродукції з РФ. Щоб цей захід набув чинності, три гілки влади ЄС матимуть укласти компромісну угоду.

Карлсбро заявила, що працює над тим, щоб переконати достатню кількість країн ЄС підтримати пропозицію парламенту, і деякі з членів блоку це сприймають. Один із чиновників на умовах анонімності розповів Politico, що тактично цей крок є розумним, оскільки дає можливість знайти більш довгострокове рішення, ніж політика санкцій.

Інші співрозмовники видання вказують на те, що в певний момент може виникнути бажання послабити або скасувати санкції, згадуючи потенційну мирну угоду в Україні.

Якщо заборона для РФ переживе міжінституційні переговори, вона може зіткнутися з такими юридичними викликами, як поступова відмова ЄС від російського газу, коли не було достатньої підтримки для введення санкцій.

Блок потребує негайної заміни своїх захисних заходів на тлі глобальних надлишкових потужностей і 50-відсоткових тарифів Трампа на сталь. ЄС вирішив розробити повноцінне законодавство з відкритим терміном дії. Європарламент зазвичай не бере участі у запровадженні санкцій. Поточний законодавчий процес дає можливість Карлсбро та її однодумцям просувати заборону на постачання російської сталі.

Столиці, які занепокоєні стислими термінами для ухвалення рішення, зазначає видання, можуть бути готові погодитися на заборону для РФ, відсунувши на другий план аргументи країн,  які сподіваються продовжити постачання слябів.

Зараз, за словами двох дипломатів, Європейська рада ще не переглядає свою позицію щодо закону. Коли розпочнуться тристоронні переговори між інституціями, парламент самостійно просуватиме свою позицію. Одним із каменів спотикання можуть стати залежності, для яких немає реальної заміни.

Нагадаємо, що Євросоюз за підсумками січня-листопада 2025 року імпортував 4,55 млн т (-9,8% р./р.) металургійної сировини російського походження, про що свідчать розрахунки на основі даних Eurostat. Основний обсяг імпорту припадає на напівфабрикати. За 11 місяців 2025 року до ЄС було спрямовано 3,19 млн т цієї продукції (+9,9% р./р.). Найбільшими споживачами російських напівфабрикатів є Бельгія, Італія, Чехія та Данія.

Бразилія в січні наростила експорт залізної руди на 6,3% р./р.

Порівняно з груднем 2025 року показник знизився на 22,7%

Бразилія в січні 2026 року наростила експорт залізної руди на 6,3% в річному обчисленні – до 28,99 млн т. Про це свідчать дані про склад суден, зібрані BigMint.

Порівняно з груднем 2025 року цей показник знизився на 22,7%.

Найбільшим імпортером бразильської ЗРС за період залишався Китай, на який припало 18,39 млн т січневих постачань. За ним ідуть Індія (0,87 млн ​​т) і Бахрейн (0,86 млн т).

Експорт руди з Бразилії у перший місяць поточного року різко скоротився через жорстку конкуренцію з боку австралійської сировини, що знизило її привабливість на ринку. Постачання з країни на світові ринки тимчасово уповільнило планове технічне обслуговування основних бразильських експортних терміналів.

Сталеливарні заводи, особливо в Китаї, залишалися обережними в закупівлях, їхні закупівлі були плановим поповненням запасів напередодні місячного Нового року.

За підсумками минулого року експорт залізної руди з Бразилії сягнув рекордного рівня в 416,4 млн т, що на 7,1% більше в річному обчисленні відповідно до даних Міністерства розвитку, промисловості, торгівлі та послуг країни. Це був перший випадок, коли річний показник перевищив 400 млн т, побивши попередній рекорд у 390 млн т, встановлений у 2018 році. Постачання за кордон були значними в останні місяці року, а в жовтні та грудні перевищили 40 млн т, що близько до місячного рекорду.

Гірничодобувні компанії Бразилії за підсумками 2024 року збільшили експорт залізної руди (HS 2601) на 2,9% порівняно з 2023 роком – із 378,14 млн т до 389,02 млн т.

Основним її споживачем став Китай. За 2024 рік обсяги постачань китайським металургам зросли на 6,4% порівняно з 2023 роком – до 276,79 млн т, що становить 71,2% від загального обсягу експорту.

ArcelorMittal у 2025 році виробив 55,6 млн т сталі

Видобуток залізної руди за період становив 48,8 млн т

Глобальна металургійна компанія ArcelorMittal за підсумками 2025 року скоротила виробництво сталі на 4% порівняно з 2024 роком – до 55,6 млн т. Про це йдеться у відповідному звіті, оприлюдненому на сайті компанії.

Видобуток залізної руди за рік зріс на 15,1% р./р., до 48,8 млн т. Відвантаження сталі замовникам становило 54 млн т (-0,6% р./р.), а залізної руди (тільки для AMMC і Ліберії) – 36,3 млн т (+37,5% р./р.).

У IV кварталі компанія скоротила виплавку сталі на 5,9% порівняно з попереднім кварталом і на 8,6% р./р., до 12,8 млн т. Відвантаження металопродукції зменшилися на 4,4% кв./кв. і на 3,7% р./р., до 13,0 млн т. Виробництво залізорудної продукції становило 13,1 млн т (+8,3% кв./кв.; +4% р./р.), а відвантаження – 10,1 млн т (+23,2% кв./кв.; +32,9% р./р.).

«2025 рік став переломним для світової сталеливарної галузі й ArcelorMittal. Світова економіка змістилася в бік посилення внутрішньої стійкості постачань, зокрема через запровадження масштабних тарифів. Це призвело до того, що дедалі більше країн нарешті почали вживати заходів для підвищення конкурентоспроможності своїх виробничих галузей. Особливо гостро це було необхідно в Європі, де ArcelorMittal має значні високоякісні активи. Одним із найважливіших кроків стала пропозиція нових торговельних заходів у ЄС і вдосконалення механізму CBAM, спрямованих на вирівнювання умов конкуренції з урахуванням вуглецевих витрат. У сукупності це дасть можливість європейським виробникам повернутися до сталих рівнів завантаження потужностей і забезпечувати здорову віддачу на капітал», – зазначив Адітья Міттал, гендиректор ArcelorMittal.

Він додав, що повний ефект регуляторних змін проявлятиметься поступово – більш помітно у другій половині 2026-го та у 2027 році. Попри це компанія перебуває у дуже вигідній позиції, щоб скористатися цим трендом, підсумував Міттал.

ArcelorMittal за підсумками 2024 року скоротив виробництво сталі на 0,3% порівняно з 2023 роком – до 57,9 млн т. Видобуток залізної руди за період зріс на 0,9%% р./р., до 42,4 млн т. Відвантаження сталі замовникам за цей період становило 54,3 млн т (-2,3% р./р.), а залізної руди (тільки для AMMC і Ліберії) – 26,4 млн т (+0% р./р.).

ArcelorMittal – провідна світова сталеливарна та гірничодобувна компанія з присутністю у 60 країнах і виробничими активами у 18 країнах.