Бельгійський Steelanol ArcelorMittal під загрозою зупинки через нові норми ЄС

Інноваційний завод із виробництва етанолу не може вийти на прибутковість через регуляторні обмеження

Бельгійський інноваційний завод Steelanol глобальної гірничо-металургійної компанії ArcelorMittal, який перетворює вуглецеві гази доменних печей на етанол, може опинитися під загрозою зупинки через складнощі з європейським регулюванням. Хоча проєкт вартістю €215 млн має великий кліматичний потенціал, компанія заявляє, що чинні нормативи заважають зробити його прибутковим.

Завод Steelanol є ключовим елементом стратегії декарбонізації ArcelorMittal Belgium, яка передбачає підвищення енергоефективності, перехід до циркулярної економіки, електрифікацію процесів та розвиток «розумного вуглецю». Крім виробництва біоетанолу з доменного газу, компанія також інвестує в установку Torero, що виробляє біовугілля з деревини, та розглядає можливості підземного зберігання CO2.

Втім, зміни у законодавстві ЄС, ухвалені вже після рішення про будівництво заводу у 2017 році, суттєво обмежують визнання продукції Steelanol як біопалива чи вторинного пального. Через складну методику розрахунку, обсяги біоетанолу, які можна офіційно зарахувати, значно нижчі, ніж очікувалося. Крім того, для визнання етанолу вторинним паливом потрібно довести скорочення викидів CO2 на 70%, чому заважає висока вуглецевоємність бельгійської електромережі.

ArcelorMittal також вказує, що не може врахувати вуглецеві скорочення від Steelanol у загальному балансі, оскільки ЄС визнає лише довгострокове зберігання CO2, тоді як спалення етанолу знову вивільняє вуглекислий газ.

Компанія продовжує діалог із владою Фландрії, Бельгії та ЄС з метою перегляду підходів до оцінки кліматичних ефектів інноваційних технологій.

Нагадаємо, нещодавно ArcelorMittal повідомив про перегляд прогнозів щодо декарбонізації. Перехід до технологій виробництва сталі з використанням заліза прямого відновлення (DRI) на основі екологічно чистого водню, уловлювання, утилізації та зберігання вуглецю (CCUS) навряд чи буде економічно доцільним раніше 2030 року. Для пришвидшення процесу необхідна політика, спрямована на подолання високих капітальних і операційних витрат, пов’язаних з відповідними процесами.